16.02.22.
Класна робота (та домашне завдання разом)
Баро́ко (від порт. barroco ісп. barrueco та фр. baroque — «перлина неправильної форми») — стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі початку XVI століття — кінця XVIII століття.
1. Прочитати текст
2. Питання №3 та №16 записати в зошит
3. Підготувати усний переказ теми
4. Філософські мотиви поетичної творчості Сковороди (до уваги), прочитати
1.Іконопис. В Україні церкви, присвячені Покрові, почали з’являтися ще у XV ст. Українські князі, козаки й гетьмани обирали Пречисту Діву Марію своєю Покровителькою. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрови Пресвятої Богородиці з іконою, на якій містився напис: «Ізбавлю і покрию люди моя», а від зображеного нижче гурту запорожців — протягнута стрічка нагору до Божої Матері з благанням: «Молим, покрий нас чесним Твоїм покровом і ізбави нас од всякого зла».Збираючись у похід на ворога, козаки молилися до своєї Покровителька і ревно співали: «Під Твою милість прибігаємо».
2.Саме на Покрови козаки обирали нового отамана, щасливо повернувшись із походу, поспішали до Неї зі щирою подякою. Після зруйнування Запорізької Січі козаки, які пішли за Дунай, узяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Вони настільки вірили в силу Покрови й настільки щиро та урочисто відзначали це свято, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву — козацька Покрова.
3.На іконах козацької доби Богородицю зображено в національному українському вбранні на тлі позолоченого різьбленого рослинного орнаменту. У нижній частині таких ікон подавалися реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Наприклад, збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Б. Хмельницького. Ще на одному образі з-поміж козаків, які просять захисту в Богородиці, зображено останнього кошового II. Калнишевського.
4.В іконописі поступово поширювалися нові мистецькі принципи. Поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями простежувалось у творчості іконописців І. Рутковича (частина ікон з іконостасів у селах Водиця-Дерев’янська, Воля-Висоцька та Потеличі (Львівська обл.); іконостас церкви Різдва Христового у Жовкві) та Й. Кондзелевича (ікони Вогородчанського іконостаса, виконаного для Манявського скиту).
5.У іконах Ф. Сеньковича, М. Петрахновича, І. Рутковича помітними є відмова від середньовічних естетичних канонів, утвердження реалістичності й життєрадісності. Аналогічні тенденції помітні у розписах Успенського собору та Троїцької церкви Києво-Печерської Лаври, у церквах Полтави, Переяслава та ін. Московське духовенство не схвалювало творчого підходу українських художників, коли святих зображували «лицом и очами светлы и телом дебелы».
6.Портретний живопис. Перехідне місце між іконописом і світським портретним живописом посідали так звані парсуни — портрети, виконані прийомами іконописної техніки. Сім’ї козацької старшини, привілейоване становище яких зміцнювалося, масово замовляли свої портрети. Модним стало мати власну картинну галерею.
7.Популярним був ктиторський портрет — зображення меценатів храму. Портрети малювали й раніше (наприклад, у Львові), але з XVII ст. починається історія власне українського портрета. На стінах київської церкви Спаса на Берестові — портрет П. Могили; в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври — галерея образів князів і царів (від князя Володимира до Петра І). Улюбленим персонажем портретистів II половини XVII—XVIII ст. був гетьман Б. Хмельницький.
8.Важливе місце у розвитку національного художнього мистецтва посідали мистецька школа при Києво-Печерській Лаврі, Києво- Могилянська академія, «новоприбавочные классы» при Харківському колегіумі (фактично — справжня академія мистецтв).
9.У XVIII ст. з’являється тенденція від’їзду з України талановитої молоді до Петербурзької Академії мистецтв. Найвідоміші митці Росії того часу — українці: художники Д. Левицький (із Києва), В. Боровиковський (із Миргорода), А.Лосенко (із Глухова). 10.Загальною тенденцією розвитку образотворчого мистецтва в Україні з II половини XVII ст. стає відхід художників від релігійних тем і посилення інтересу до світських сюжетів, реального життя, образів і переживань людей. Розвивалося писання портретів гетьманів, полковників, представників козацької старшини.
11.Гравюра. У середині XVI ст. в Україні почало відновлюватися книгодрукування. Уважають, що його активізував московський першодрукар І. Федоров. Цей процес зумовив розвиток мистецтва гравюри. Гравюрами прикрашали релігійні видання. На базі багатої народної орнаментики російського та українського народів і кращих зразків тогочасного західноєвропейського книжкового мистецтва Федоров створив власний стиль графіки. Час розквіту мистецтва української гравюри — це XVII—XVIII ст.
12.Якщо малюнок для рукописної книги виконувався від руки на пергаментному або паперовому аркуші, то для друкованої книги його вирізували на дерев’яній дошці з груші, яблуні, липи або горіха. Це так звана обрізна гравюра, або дереворіз.
Завдяки тісним творчим зв’язкам, що існували між українськими майстрами книжкової графіки, виникла національна гравірувальна школа. Незважаючи на те що під час творчої праці майстри орієнтувалися на зразки західноєвропейського мистецтва, все ж таки їх твори відзначаються національним забарвленням, зокрема у побутових та історичних сюжетах, зображеннях вітчизняного пейзажу, архітектури. В орнаментальному оздобленні українських стародруків митці дотримувалися стилю видань І. Федорова. Хоча вони додавали й багато нових елементів у композиції, проте впродовж трьох сторіч в орнаментальній графіці стародруків панував федоровський стиль. Поряд із І. Федоровим до нас дійшло ім’я гравера стрятинської й крилоської друкарень П. Беринди.
13.Найбільшим центром стала друкарня Києво-Печерської Лаври, де друкували твори не лише релігійного, але й світського змісту. 1614 р. тут почала працювати друкарня, що відіграла важливу роль у розвитку освіти, науки й культури українського народу. Популярність виданих нею книг була надзвичайною, адже їх мова максимально наближалася до розмовної. Лаврські видання демонструють високий поліграфічний рівень, гарний шрифт, професійне оформлення. Перші датовані книги, що видані цією друкарнею,— «Каноник» (1614) та «Часослов» (1616).
14.Надзвичайно висока майстерність і працездатність характеризують відомого гравера Лаврської друкарні Іллю: понад 500 гравюр, що й донині вважаються не лише цінними мистецькими творами, але й документами епохи. На багатьох із них зображено життя, побут і пам’ятки Печерського монастиря. Над оформленням книг для Лаврської друкарні працювали також Федір і Макарій (на жаль, прізвища невідомі), Л. Тарасевич, Д. Галяховський. Поряд із канонічними зображеннями вони вводили побутові сцени, портрети сучасників. Чільне місце в оздобленні лаврських видань посідають українська орнаментика, зразки народного мистецтва. При Лаврській друкарні працювала школа, що випускала друкарів, граверів, майстрів книги, які поширювали це високе мистецтво всією Україною.
15.Перші світські гравюри з’явилися у 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на
жалосний погреб... гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного». Серед них — портрет гетьмана на коні, батальна сцена взяття Кафи. У Києво-Печерській друкарні працювали видатні художники і гравери — Н. Зубрицький, О. Тарасевич, Л. Тарасевич, І. ІЦирський.
16.Народна картина «Козак Мамай». Козак Мамай — один із найпопулярніших образів в Україні. Оповіді про козака Мамая передаються в народних примовках, легендах, переказах.
Найкраще цей образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап’янових чоботях та синіх шароварах, довкола — речі, з якими козак був нерозлучний (шабля, рушниця або пістоль, люлька); кругла поголена голова з хвацька закрученим за вухо оселедцем, довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум’яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.
Перші відомі зразки «Козака Мамая» сягають ранньої доби Козаччини. Вії став настільки популярним серед народу, що посідав чільне місце в українській оселі поряд з іконами.
17.Відомі кілька варіантів сюжету картини «Козак Мамай». Придивимось пильніше до спільного в сюжеті картини, що дещо варіюється в різних списках До першої групи належать найпростіші за композицією картини із зображенням козака, який самотньо сидить на землі. Ані коня, ані дерева — характерних прикмет пізніших варіантів картини — тут немає. В одному випадку козак грає на бандурі, у другому — сидить, стиснувши пальці.
Серед нових композиційних елементів на полотнах другої групи слід
акцентувати увагу насамперед на дереві та коневі, збільшенні кількості речей козака а отже, й символічності кожної із цих речей.
+У третьому варіанті основним елементом композиції залишається традиційна постать козака, який грає на бандурі. Позаду нього — гайдамаки які карають панів, уніатських попів, орендарів. Поряд із цим іноді зображу вали й суто побутові сцени: гайдамаки варять куліш, п’ють горілку тощо.
Філософські мотиви поетичної творчості Сковороди
Серед славних прогресивних діячів минулого, якими пишається наш народ, одне з почесних місць належить видатному мислителю-гуманісту, письменнику-демократу Григорію Сковороді. Іван Франко справедливо зазначив: Григорій Сковорода - поява вельми замітна в історії розвитку українського народу, мабуть чи не найзамітніша з усіх духовних діячів ХУІІІ століття“.
У своїй творчості Сковорода постійно проголошував ідеї демократизму і гуманітаризму, любов до рідного народу і ненависть до його гнобителів, провіщав світле майбутне своїй батьківщині. І тому не випадково кращі твори письменника не втратили свого значення й сьогодні.
Літературна спадщина Григорія Сковороди досить різноманітна і багатогранна. Це філософські й педагогічні трактати, проповіді, притчі, байки, оригінальна і перекладна поезія. Дуже важливо те, що майже в кожному з цих творів щасливо поєднується Сковорода-філософ і Сковорода-художник слова водночас: взагалі неможливо відрізнити в Сковороді письменника від філософа і навіть людини, бо все це в нього було з“єднано воєдино.
Д.з. Підготувати усний переказ теми
_________
09.02
Класна робота
ПЕРЛИНИ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО
Особливості та риси українського бароко: архітектура, скульптура, живопис. Національна самобутність гетьманського (козацького) бароко.
Особливості жанру парcуна.
Популярні народні картини «Козак Мамай». Філософія, поезія Г. Сковороди.
Монументальність форм, експресивність, введення алегорій та символів, пишна декоративність орнаментики, парадність та урочистість, що притаманні бароко, знайшли відтворення в мистецтві України цього періоду.
_____________
02.02.22
Класна робота
ВЕЛИЧНІСТЬ
БАРОКО
1. Архітектурні форми, інтер’єри стилю бароко. Розквіт мистецтва творення і оздоблення меблів. Декоративний живопис. Народження класичної форми пейзажу. Живопис
2. Творчість
німецького композитора Й. С. Баха. Орган − улюблений інструмент Баха. Поява
програмної академічної музики. Діяльність італійських композиторів-скрипалів А.
Кореллі, Дж. Тартіні, А. Вівальді та скрипкових майстрів з міста Кремони:
Аматі, Гварнері та Страдіварі. Жанр концерт.
1. Відео урок. Переглянути. Коротко записати інформацію в зошит.
https://www.youtube.com/watch?v=R_an_mgDaXE
2. Прочитати
Під впливом ідеалів бароко, цього величаво-урочистого стилю, щедро збагаченого орнаментикою, панівного значення набула поліфонічна фактура з її можливостями витонченого переплетіння голосів. Вершиною музичного бароко є творчість німецького композитора Йоганна Себастьяна Баха. Саме завдяки йому поліфонічне багатоголосся досягло піку своєї популярності. Композитор створив класичне визначення поліфонії, у якій усі голоси однаково виразні та важливі.
У цей час розквітли й різні поліфонічні жанри: чакона, пасакалія, інвенція. Вершиною поліфонічного мистецтва є фуга.
Улюбленим інструментом Баха був орган - досить популярний на той час інструмент. Орган (з грец. «інструмент») - найбільший та найстаріший з музичних інструментів. Мистецтво гри на органі особливе, адже виконання вимагає від музиканта чіткої координації рук і ніг. Цей інструмент-велетень може звучати голосом флейти й фагота, народжувати звуки, подібні до звучання контрабаса, віолончелі, арфи. Різноманітні комбінації органних труб можуть створювати тембри, які притаманні всім музичним інструментам. Кількість труб сучасних органів сягає десятків тисяч.
В усіх католицьких храмах були вбудовані органи. їхнє урочисте й могутнє звучання якнайкраще пасувало до архітектури та внутрішнього оздоблення будівлі з високими стелями, архітектурними лініями, що простягалися вгору. Найкращі музиканти світу служили церковними органістами. Відомі композитори писали прекрасну музику для цього інструменту.
Йоганн Себастьян Бах. Органна фуга соль мінор
Вслухайтеся в темброву палітру музики. Звучання яких інструментів нагадує вам орган? Прослідкуйте за появою основної теми фуги в різних голосах. Спробуйте схематично визначити, як будується драматургія фуги. Поміркуйте, де в нашому житті використовують поняття «поліфонія».
ФАКТ
Й.С. Бах був справжнім віртуозом гри на органі серед своїх сучасників. Якось до Дрездена приїхав відомий французький органіст Маршан, і було вирішено організувати змагання між ним та Й.С. Бахом. У визначений день знаменитий музикант виконував французьку арію, супроводжуючи мелодію численними прикрасами та варіаціями. Потім цю арію виконав Бах і, хоча чув твір уперше, безпомилково повторив усі варіації Маршана, а потім перейшов до власних - набагато витонченіших і блискучіших. Це було ознакою беззаперечної перемоги Баха в цьому змаганні. Щоб розв’язати суперечку, було вирішено послухати виконавців повторно. Але француз швидко виїхав із Дрездена - він зрозумів, що поступається Баху в майстерності.
Довідка
У часи Баха клавіром називали струнні клавішні інструменти. Композитор уперше по-новому налаштував клавір октава стала вміщувати 12 рівних півтонів. Своє нововведення він назвав «Добре темперованим клавіром». Якщо до Баха композитори писали не в усіх тональностях, тому що в декого з них музика звучала фальшиво, то темперований стрій давав змогу творити в будь-якій тональності. Композитор довів можливості кожної з них, створивши 48 прелюдій і фуг «Добре темперованого клавіру». Ці твори написано у 12 мажорних і 12 мінорних тональностях.
Джованні Белліні. Дівчина з фіделем
У часи розквіту мистецтва бароко серед музичних інструментів яскраво виокремилася скрипка, яка мала більш дзвінкий і сильний «голос», порівняно з приглушеним тембром популярної в ті часи віоли. Крім того, новий інструмент був здатний утілювати широку палітру емоцій людини. Віртуози-скрипалі шукали нові засоби виразності, придумували різноманітні ефектні прийоми виконавської техніки.
Італійські композитори-скрипалі стали засновниками програмної музики.
Пригадайте відомий програмний цикл концертів А. Вівальді. Чи використовував він віршовані епіграфи?
Яскравим представником музичного бароко є італійський композитор Антоніо Вівальді, життя і творчість якого були пов’язані з Венецією. Улюблений жанр композитора - концерт, їх у нього 450. Він створював концерти для скрипки, віолончелі, флейти, гобоя, мандоліни, валторни, органа та різних мішаних складів. Поміж них трапляються програмні твори: пейзажні замальовки («Буря на морі»), втілення душевного стану людини («Тривожність»), твори за релігійними мотивами («До успіння Діви Марії»). Два концерти «Ніч» стали першими в історії світової музики симфонічними ноктюрнами. Оркестровими засобами в них передано різні стани природи - спокій (мажорний) і тривогу (мінорний).
Для більшості концертів Вівальді обирав тричастинний цикл із швидкими крайніми частинами й повільною середньою. У його улюбленій формі рондо головна тема-рефрен (туті) чергується із сольними епізодами. Захоплений новою формою сольного концерту, маестро diviolino виявляв невичерпну фантазію щодо динамічних нюансів та їх контрастних поєднань (дослідники порахували, що палітра звучності композитора охоплює 13 градацій, починаючи від піанісимо - ррр). Глибока емоційність, мелодичне багатство, щедрість оркестрових фарб А. Вівальді гармоніюють із театральною пишністю барокових храмів.
Антоніо Вівальді. Цикл «Пори року». Концерт «Зима»
Проаналізуйте форму концерту. Згадайте особливості цього жанру. Як їх утілено в концерті «Зима»? Як розгортається музична драматургія твору? Спробуйте за своїми враженнями від прослуханої музики скласти її літературну програму. Поцікавтеся у вільний час, чи збігається ваша програма з оригінальною - композиторською. Доберіть твір живопису, співзвучний музичним настроям.
Д.з. Практичне завдання, стор.94-95
13.10.21
Олена Черненко приглашает вас на запланированную конференцию: Zoom.
Тема: Zoom meeting invitation - Zoom Meeting Олена Черненко 8-Б м-во
Время: 13 окт. 2021 10:00 Киев Подключиться к конференции
Zoom https://us04web.zoom.us/j/78897813546?pwd=bG4zd3VtUC94b05zWVpjM01yNXUrZz09
Идентификатор конференции: 788 9781 3546 Код доступа: n18fFy
Класна робота
«ВАЖКЕ МОВЧАННЯ» АРХІТЕКТУРИ ТА ЛИЦАРСЬКИЙ КОДЕКС ЧЕСТІ (№7-8)
1. Перегяд відео за темою: https://www.youtube.com/watch?v=vr3r5NzfRvk
2. Опрацювання теми. Підручник стор.41-48
або за посиланням: https://uahistory.co/pidruchniki/gajdamaka-art-8-class-2016/4.php
3. В зошит (написати, намалювати)
ЛИЦАРСЬКИЙ КОДЕКС ЧЕСТІ
Лицарство – тобто лицарський орден – було засноване яких 1500 років тому в Англії королем Артуром. Їхнім патроном був св. Юрій.
Лицарський закон наказував так:
1. Будь завжди приготований, завжди при зброї, крім хіба нічного відпочинку.
2. До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім’я – своєю чесністю.
3. Обороняй убогих і немічних.
4. Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.
5. Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.
6. Будь готовий обороняти свою батьківщину.
7. Охотніше працюй за честь, ніж за зиск.
8. Ніколи не ламай своєї обіцянки.
9. Честь батьківщини борони своїм життям.
10. Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.
Д.з. Доповідь. Дослідіть історію одного з українських замків. Якщо є фото (де ви на фото замку) приготуйте.
Комментариев нет:
Отправить комментарий